В Києві, а також в багатьох містах в усьому світі відбуваються медитації, концертні програми і спортивні пробіги.
Happy Birthday Dear Guru!
СИРОТА
Жив-був хлопчик –сирота.
Його ім’ям було Мадал Чінмой.
Він походив із маленького села Шакпура.
Він став фонтаном радощів для своєї сім’ї .
Він втратив батька, коли йому було лише одинадцять .
Наступного року, його маму забрали Небеса.
У дванадцять років він прибув в Пондічеррі,
Щоб стати пассажиром Парому свого Вчителя.
Він любив спорт і багато разів ставав чемпіоном,
Однак він завжди плекав своє мрію
Стати Єдиним з Богом.
Одного разу, його Гуру Всевишній увійшов в його солодкий сон і сказав:
«Піднімайся, час медитувати. Піднімайся, час медитувати.
Минуть роки, ти будеш вести безмірні страждання людства
До Золотого Берегу Майбуття.
Щоб допомогти світу досягти визначеної Мети.
Тобі слід підготувати для того належним чином своє тіло, вітал, розум, серце та душу.»
Мадал, літавра космічних Богів став Наповнений Свідомістю Чінмоєм.
Милосердне Око Бога наділило його мистецтвом Вчителя Його Внутрішньої Школи.
Життя свого учнівства він приймав як кайдани ночі життя,
Тому його серце прагнуло до Світла Свободи .
Тепер, коли він став Вчителем Внутрішньої Школи,
Він усвідомив, як це було безглуздо .
Доля трансформації людства – це наглухо зачинені залізні ворота.
Затамувавши подих, він благає Бога:
«Порятунку, мій Господь, порятунку!»
«Немає спочинку для тебе. Сонячний Шлях
Тобі належить прокласти.
Немає спочинку, немає спочинку ,
Навіть на одну єдину мить немає спочинку.
Тому що в тобі Мною звите гніздо
Задоволення мого Серця.
«О Господь, в мені все плаче, сочиться кров’ю. Я вмираю.»
«Хто заважає тобі посміхатись і літати?»
Увесь світ прийшов до нього. Він відчайдушно прагнув заховатися.
Та Абсолютний Гсосподь Всевишній звелів йому ніколи не розлучатися з Ним.
Шрі Чінмой, 1998.
AN ORPHAN BOY
There was an orphan boy.
His name was Madal Chinmoy.
He hailed from a wee village, Shakpura. He became his Family’s ananda fuara.
He lost his Father at the age of eleven.
The following year, his Mother was summoned by Heaven.
At the age of twelve, he came to Pondicherry
To be a passenger of his Master’s Ferry.
Sports he liked and became a mountain-champion, But neglected not his dream of God-union.
One night, his Guru Supreme Entered into his sweetness-dream, Said,
“Get up to meditate. Get up to meditate.
In years to come, you will have to navigate
The birthless and deathless mankind’s sorrows
To the Golden Shore of Tomorrows.
Give due importance to your body, vital, mind, heart and soul To help the world reach its destined Goal.”
Madal, kettledrum of the cosmic Gods became Chinmoy Consciousness-Full. God’s Compassion-Eye made him a Teacher of His Inner School.
His student-life he took as his life’s bondage-night,
Therefore his heart pined for Freedom-Light.
Now that he is a Teacher of the Inner School, He realises that he is an unspeakable fool. Humanity’s transformation-fate
Is a completely closed iron-gate.
He breathlessly cries to God, “Save me, my Lord, save!”
“For you, no rest. Sunlit Path you needs must pave.
For you, no rest, no rest, not even a eeting rest
Because in you I have found My Heart’s Satisfaction-Nest.”
“O Lord, I am crying, bleeding and dying.” “Who prevents you from smiling and flying?”
The whole world came to him. He desperately wanted to hide. His Absolute Lord commanded him allwhere with Him to ride.
Sri Chinmoy, 1998